 14 грудня учні та педагогічний колектив зібрались у актовій залі ЗОШ №2, щоб вшанувати учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
День встановлено в Україні «…з метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підтримку ініціативи громадських організацій і Міністерства праці та соціальної політики України…» згідно з Указом Президента України «Про День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 10 листопада 2006 р.
26 квітня 1986 року на ЧАЕС сталася найбільша в історії атомної енергії аварія, яка від внутрішніх детонацій знищила 4-ий блок АЕС, і радіоактивні елементи йоду, стронцію і цезію поширилися на північну частину України, Білорусію, Прибалтику, Польщу, Швецію, Фінляндію й інші країни. З району Чорнобиля евакуйовані 175 тис. населення; кілька тижнів пізніше евакуйовані діти шкільного віку з Києва й інших населених пунктів. Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви. Чорнобиль став символом атомної небезпеки у світовому масштабі.
Будівництво ЧАЕС почалось у січні 1970 року. На той час у місті функціонували судноремонтний, чавунно-ливарний заводи, цегельня, фабрика народних промислів, річковий порт, широка мережа культурно-освітніх закладів, медичне училище. Але на сьогодні - багато дерев'яних будівель, цілі вулиці і квартали міста знесені.
Ще й досі ми не можемо сповна оцінити і осмислити наслідки фатального вибуху. Чорнобиль для нас - це 3,3 млн. чоловік, серед них понад 1 млн. дітей, постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це понад 54 тис. кв. км території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки і
переїхати в інші місця. Більше 350 тис. людей брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, серед них більше 20 тисяч працівників військ цивільної оборони та 6217 вогнеборців, більше тисячі з яких вже немає серед нас. Небезпечного впливу аварії зазнають або ще будуть зазнавати близько 35 млн. чоловік.
Через двадцять чотири роки після найбільшої в історії людства техногенної катастрофи, ми, українці, досі достатньо не володіємо справжніми її причинами і масштабами. Командно-адміністративна система Радянського Союзу заборонила говорити й писати про Чорнобиль. Інформація про катастрофу, всупереч національним інтересам, була втаємничена, прихована від громадськості. І навіть за збігом 24-х років і в самій Україні, і за її межами багато людей не розуміють як причин аварії, так і реальних її наслідків. Отже, ми не знаємо правдивої історії аварії, і значить не можемо правильно формувати її майбутнє.
У період з 1986 по 1989 рік у роботі з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь 132 працівники пожежної охорони області. Вже 9 травня 1986 року за сигналом «Тривога» зону аварії була зібрана і відправлена перша група чисельністю 60 чоловік на 10 пожежних автомобілях. Вона працювала там до 24 травня. 8 відділень подільських пожежних увійшло до складу зведеного загону пожежної охорони Житомирської області. Два відділення з Шепетівки та Кам'янець-Подільського несли чергування в Чорнобильській ВПЧ.
Командир групи майор вн. служби А.Швець брав участь у відкачуванні "важкої"" води з-під реактора. В ніч з 23 на 24 травня 5 відділень взяли участь у гасінні пожежі на 3-му блоці ЧАЕС.
Під час виконання робіт із ліквідації наслідків аварії, дезактивації території, гасіння пожеж, 19 пожежників отримали дозу опромінення до 25 бер, 2 чоловіки отримали дозу опромінення понад 25 бер. 21 пожежнику було присвоєно II категорію ліквідатора наслідків аварії, 9 пожежникам присвоєно III категорію.
За зразкове виконання та сумлінне служіння Батьківщині працівники пожежної охорони області неодноразово нагороджувались урядовими відзнаками, грамотами МВС СРСР, МВС УРСР, УМВС Київської та Хмельницької областей, три працівники були удостоєні медалі "За відвагу на пожежі".
Сьогодні продовжують нести нелегку вахту по охороні громадського добра, миру і спокою своїх земляків 16 працівників - ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. На теперішній час усі працівники пожежної охорони області, які залучалися до робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської трагедії, стоять на медичному обліку і користуються пільгами учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Героїзм пожежних, як і пам'ять про загиблих воїнів, вражених смертельними променями й пов'язаними з ними хворобами, завжди повертатиме вдячних нащадків обличчям до весни 1986 року.
У червні 1986 року протипожежну службу в зоні ЧАЕС очолював генерал-майор внутрішньої служби Пилип Десятников. Протягом кількох тижнів на території атомної станції було організовано цілодобове чергування, розвідані й розроблені схеми всіх важкодоступних місць на випадок пожежі. Продовжувалася дезактивація території й приміщень станції. За самовіддану службу П. Десятникова нагороджено орденом Леніна, а також трьома орденами «За заслуги».
Люди, які безпосередньо брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, тоді не уявляли собі всього жаху наслідків як для себе особисто, так і для країни в цілому. Це зараз всі знають, що вони – герої, які врятували світ від «мирного» радянського атома, а тоді ці люди просто виконували свою роботу. Або навіть не свою, а ту, яку їм наказали виконувати. Адже серед ліквідаторів переважна більшість – це не фізики-ядерники, не інженери і пожежники, а військові, міліціонери і люди різних професій, яких призвали через військкомати на ліквідацію аварії.
Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонам українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Достовірно невідомо, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у вічність.
Мужньо боролися з небаченим ворогом багато і наших мешканців району. На сьогоднішній день на обліку в управління соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації перебувають 29 ліквідаторів І категорії та 71 – ІІ категорії.
Особи, потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримують компенсаційні виплати, забезпечуються путівками на санаторно-курортне лікування, користуються пільгами на житлово-комунальні послуги з 50% знижкою, їм встановлюються квартирні телефони зі знижкою. Це, звичайно,- мізер, у порівнянні з тим, скільки сил та здоров’я ці люди витратили за наш з Вами добробут.
Ми низько схиляємо голови перед ними і з особливим почуттям їх вшановуємо! Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас…Щодня, щохвилини, завжди!
Вічна вдячність живим і світла пам’ять загиблим!!! |
