Вдягнуло поле маки яскраві та червоні,
І впали вранці роси, прозорі і солоні.
Всі люди посміхались, забачивши те диво,
І лиш один заплакав так гірко, так журливо.

Згадав він битву давню, й тоді блищали роси,
І друзі в ній лежали, солдати, мов покоси...
Жадана перемога, та ти жорстока, доле,
Від крові переможців було червоне поле.

Він вижив та ніколи не зміг таки забути
Ціну, якою волю вдалося їм здобути.
І люди милувались красою неземною,
а він втирав лиш сльози старечою рукою.

Вдягнуло поле маки яскраві та червоні,
І впали вранці роси прозорі і солоні....

Наталя Ганжела