7-го листопада громада міста відзначила 71-річницю визволення Обухова від німецько-фашистських загарбників. Біля Меморіалу Слави відбувся багаточисельний мітинг.

В перші дні війни в Обухові був організований винищувальний батальйон, який очолили працівники міліції Г. Ю. Василюк та К. Є. Косогон, який у Трипіллі влився в партизанський загін, який там формувався.

30 липня 1941 німецькі танки увірвалися у Обухів. На Трипільському плацдармі бої тривали ще до 20 серпня - три тижні вдень і вночі. Трипілля обороняв 27-й мотострілецький полк 26-ї армії Південно-західного фронту, яким командував М. П. Кирпонос. Виснажливі бої на Трипільському плацдармі змусили німців на деякий час припинити наступ на Київ.

Пекучий біль і ненависть у жителів району викликали акції вербування молоді на каторжні роботи до Німеччини, які періодично здійснювали окупанти. На «нові порядки» люди відповідали підпільною і відкритою боротьбою. Восени 1942 р в Обухові створилася підпільна організація, до якої увійшли М. С. Сподаренко, Є. Я Жевага, В. І. Бедана та інші. Тоді ж у Козинському  лісі організувався партизанський загін.

Наприкінці червня 1943 року в Обухів на бронемашинах прибув загін есесівців, почалися арешти серед населення. Заарештованих жорстоко катували. У ніч на 1 липня 1943 закатованих жителів вивезли зі школи, яку перетворили на в'язницю, в урочище Розкопана, близько Трипілля, і там розстріляли. Тієї жахливої ночі було вбито більше ніж півтисячі громадян Обухівщини: багато жінок, діти, старики. На місці масового розстрілу зараз стоїть пам'ятник-обеліск з меморіальною дошкою. Урочище Розкопана називають в народі «обухівський Бабин Яр».

8 листопада 1943 Обухів від фашистських загарбників звільнили частини 38-ї армії 1-го Українського фронту,

Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували пам'ять земляків, які загинули визволяючи Україну і Обухів від ворога та поклали вінки і квіти до Меморіалу Слави.